-
26.06.2023
чотири двійки. два нулі. дві шестірки
останнім часом таке фігове відчуття. постійна втома і постійно хочеться спати. якісь дивні приступи агресії у мене і в людей навколо. дивні спалахи поганого гумору та сарказму. негативні емоції.
найбільше на мене вплинула сварка із Веронікою. я розумію що важко працювати. я розумію що жарко, парко і не хочеться. але Моніка постійно витягує її на папероси, на якусь херню а я стою і працюю. вона сидять і сміються із чогось а у мене купа замовлень.
і спочатку я з нею не говорила, вона також мене ігнорувала. сиділа у Ані і там щось показово розказувала. вона старається мене ігнорувати але часом дивилась на мене тим свохм дивним поглядом. а перед цім, вона почала на мене кричати що вона не розуміє для чого я її не кличу коли є робота. ми почали гнати один на одну.
а Корнелія це фальшива шлюха. робила вигляд шо ми подруги, любимо один одного і всяке таке. але як приходит тут, то шось дивне вичворяє. ФУ.
добре що зараз пару днів відпочину без них.
-
про себе на майбутнє
цікаво, чи будуть у мене діти? якщо так, чи будуть вони мене любити?
на разі, у мене аутоімунне захворювання Хашімото і лікар повідомив, що в силу того ще не функціонує щитоподібна залоза не виділяються потрібні гормони - то виносити дитину буде нереально і дуже тяжко. він запитав чи я планую дітей. сказав, у будь якому разі у будь якому віці це буде або нереально тяжко або просто неможливо.
чи буде у мене свій власний будинок? чи буду я почуватися у ньому щасливою?
чи знайду я кохання? чи буде взаємне? чи буде і в багатстві і в бідності?
я знаю і знайома із стількома пристойними і гарними хлопцями якими просто неймовірно захоплююсь! чому за мною ніхто не припадає? чому мене не запрошують на побачення і не дарують квіти?
чому я одна? зараз мені лише 21 рік, через два місяці буде 22 = чи буду я все іще одна?
я дуже хочу щоб до мого повсякденного спекту емоцій додалось іще кохання. хочу переписуватись та зустрічатись. хочу готувати та спати разом. хочу ходити на побачення та займатися сексом. хочу розділяти класні моменти життя іще з кимось.
-
come back home
Через тиждень вирушаю додому. Дивне відчуття, бо повертатись не хочеться, але справи вирішити потрібно.
Важка дорога, кордон, приїзд в Київ. В гуртожитку брудно, пилючно та некомфортно. Потрібно там поприбирати та відправити речі, відвезти підручники в бібіліотеку, купити коробки, підписати обхідний і звичайно поїхати додому і побачитись із сім’єю.
Я остаточно вирішила що не буду витрачати іще один рік на магістратуру. І я відчуваю що роблю правильний вибір, наче йду правильною дорогою, бо немає відчуття якогось жалю чи смутку.
Я б дуже хотіла стати стражем пожарним або українською пожежником. Або поліцейською. Або прикордонницею. Хочу спробувати купу всього.
Я закінчила водійський курс і як повернусь то піду здавати екзамени на права. Я упевнена що не здам з першого разу, але буду пробувати багато разів. Сподіваюся, всесвіт дасть мені доброго інструктора.
Я щаслива, що мене оточують такі гарні люди. Вероніка дуже переживає аби я повернулась, Аня каже шо буде сумувати. Усі підтримують.
Я так вдячна Всесвіту, що дає мені таких людей, такі можливіості і такі обставини. Таке відчуття, наче ми всі зустрічались раніше а це наше наступне життя разом. Люблю
-
Боже, як я люблю людей. Я люблю їх усім серцем. Я хочу щоб у них усе було і вони відчували щастя.
Я люблю Вероніку, бо вона продовжує жити і приносити радість іншим.
Я люблю Андрія, бо він гарний друг і неймовірний хлопець.
Я люблю Лізу, бо вона тепла і ніжна.
Я люблю Аню, бо вона сильна і оптимістична.
Я люблю Корнелію, бо вона любляча та класна.
Я люблю Жору, бо він смішний та сміливий.
Я люблю усіх, усіх, усіх.
-
Коли я почала працювати у Раделку, я поступово знайомилась із кожним його працівником. Коли Аня розповіла про те, як Вероніку поліція знайшла практично мертвою, як її знімали із шнурка та реанімували. Ми часто жартували, що коли я торкаюся її шиї, вона каже шо в неї погані спогади. Ми не часто про це говоримо, бо Вера не дуже ясно розказує що стало причиною її такого вчинку. Але нещодавно, ми говорили про духовний світ, таро і таке інше, я запитала у неї:
- Що ти відчувала в тей момент?
І вона відповіла, що відчувала неймовірну неземну легкість якої в цьому світі немає. Просто легкість, коли дослівно “ усе залишилось позаду і тобі просто добре”.
Я усім серцем перживаю за Вероніку. Таке відчуття наче вона мій близнюковий вогонь і ми пішли від одного джерела.
В момент, коли наші дороги розійдуться, я сподіваюся що вона проживе довге і щасливе життя наповнене любов’ю та підтримкою.
-
Сынок, только, пожалуйста, прошу, не связывайся с гулящими и глупыми женщинами. Эта нищета моральных ценностей и дешевых приоритетов не созидает ничего, кроме глупости. Эти женщины не сделают тебя сильнее, они наполнят твою жизнь ошибками, ошибками относительно всех женщин, а этот цинизм не придаст тебе ни мудрости, ни глубины. Будь разборчив. Не раскидывайся комплиментами и похвалами, но будь снисходительным, уважай женщин, какими бы они ни были, ибо ты мужчина - не просто слово, но сила. Сила, которая не позволит себе унизить или обидеть упавшего человека. Будь ответственен. За себя и за свое дело, за свои поступки. Каждый твой шаг должен быть под ответом перед человеком, перед собой и перед Богом. Не позволяй себе легкомысленности. Ошибайся, учись, но двигайся дальше и знай: каждая ошибка делает тебя сильнее. Не жалей себя. Помогай людям, не живи только в угоду себе, и тебе воздастся и в этом мире, и в том. Будь большим человеком, душой и сердцем. Будь волевым и ничего не бойся, имей страх, но имей силы и волю этот страх подавить. Имей возможность называться мужчиной. Имей чистый взгляд и свободные мысли. Пусть сердце твое не затуманится предрассудками - чужих людей и ложных ценностей. И, поверь мне, женщина, которую ты полюбишь, будет как две капли воды похожа на тебя. Такая же сильная и мудрая. Такая же сбившаяся с пути, но идущая своей дорогой, своей правдой и верой. И пусть у нее будут шрамы на сердце, пусть она ошибалась, но это будет осознанный выбор, один выбор на всю жизнь. Пусть она будет острая на язык, но искренняя. Такая, которая никогда тебя не обманет и не предаст. Ты узнаешь ее по глазам, потому что правда светится неистовым огнем. Не пугайся и слушай свое сердце - оно подскажет тебе. И, поверь мне, сынок, она точно так же искала тебя. Вы узнаете друг друга по взгляду, как будто видели его всю свою жизнь.
-
резонанс шумана у блекауті. останніми днями були неймовірної сили загрузки. я не можу спати, не можу нормально працювати і функціонувати.
тому час настав поділитись останніми новинами:
сьогодні було друге заняття з водіння і це просто неймовірно. мені подобається працювати з педалями, з передачами. подобається керувати та спостерігати за дорогою. у мене класна інструкторка - пані Марійола. сподіваюся, я здам на права і усе буде добре.
також, мені потрібно здати відповідні гормони. з нового року я дізналась що у мене доволі цікаве аутоімунне захворювання тиреоїдит Хашімото. кожних 6 місяців потрібно робити узд та здавати кров на обстеження.
іще б 2 роки тому, якби мені сказали що я буду невиліковно хвора і повинна пити гормони до кінця життя - я б ні за що б не повірила. це був би просто бред - як я можу бути хвора? я була така сильна і здорова, міцна і стійка до будь чого. а зараз на дворі 2023 рік і реальність така сувора.
але на прикладі можна побачити, що у медалі дві сторони - я учусь чомусь новому, живу в іншій країні, заробляю собі на життя, а з другої - я повинна лікуватись та слідкувати за харчуванням.
-
"8. Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений."– Від Івана 3:8
-
Аня, не Анна
За 21 прожитий рік найкращим переглянутим серіалом для мене є “Anne with an E”.
Я пам’ятаю, як навесні 2019 року я знайшла історію про Аню Ширлі в бібліотеці. В ту є хвилину я закохалася у стиль письменниці. Також я дививлась серіал, тільки коли ві виходив на екрани і був готовий тільки 1 сезон. На днях я усе передивилась і просто перебуваю у захваті від такого кінематографічного шедевру.
Аня - моя братня душа, хоч це і вигадний персонаж. А Гілберт - ідеал хлопця моєї мрії. Тільки жінка може так реалістично зобразити і описати такого персонажа як Гілберт Блайт.
Сам характер і поведінка 100% пасує до мене. Це як я, тільки десь в іншій реальності. Оці імпульсивні вчинки, романтичність, любов до природи та усього живого, швидке мислення та пристрасть до життя …. неймовірно.
Не знаю як описати, але серіал є таким ніжним та емпатичним. Сімейство Катбертів яке прийняло та полюбило Аню ,кохання Діани та Джері, тітка Джозефіна та її любов, історія Себастіана та Мері. Та історія Гіблерта та Анні…
Коли Аня вдарила його дошкою для письма, тоді Гілберт зрозумів, що ключ до його серця належить тільки їй. Що все чого він хоче і буде хотіти це Аня. Так ромаааантииично…..
-
слова як нагадування про те, який був початок Вознесення
процес,який був заплановий мільйони років тому. не усі потраплять у 5-ти вимірну матрицю, не усі змогли і зможуть пройти цей шлях. і не усім він потрібен.
все ж таки планета Земля, уже давно-давним є пристанком і місцем дисклокації різноманітних форм живих організмів та навіть цілих колоній та цивілізацій. і не усім потрібен рух до Творця, до джерела - деяким краще залишатись на тому рівні, що тримати баланс та гармонію у цілому Всесвіті.
я відчуваю як цілий всесвіт то розширюється, то зменшується. я відчую ці раптови спалахи, ОСЯЯНЯ. я наче бачу скрізь стіни, я бачу що лежить за матеріальною оболонкою. хто там ховається, хто маскується, хто прикривається. я наче і є всесвіт. я наче і є ті люди та речі.
відчуття, наче я знепритомнію. відчуття. наче постійно крутиться в голові. і відчуття наче я постійно падаю, хоч навіть щось роблю чи їду в автобусі. усе навколо наче крутиться і одночасно завмерло на місці.
в якийсь момент, я починаю згадувати усе про себе та початок мого СПРАВЖНЬОГО життя. не життя у матриці 3д і щось інше, що було перед цим.
я ставлю питання в голові, і практично моментально отримую відповідь. оця всесвітня мудрість. оці знання, які просто є в просторі і доступні до считування кожним. я наче знаю усі мови світу, бо вони звучать однако. це наче просто потік енергії, де я розрізняю слова,хоч не важливо на якій мові вони сказані.
я наче перестала бачи темряву. точніше, вона просто перестала існувати у тому вигляді, у якому ми звикли. ТЕМРЯВА - ЦЕ Ж ПРОСТО ІНША СТОРОНА СВІТЛА.
коли я лягаю спати, я наче відриваюсь від землі і своїм розумом потрапляю у величезну-величезну бібліотеку всесвіту і вчуся там. кожної ночі я поглинаю сотні гб знань та інформації.
